Моє ім'я Денис. Я народився та живу в столиці України, місті Києві. Вісім років тому в мою країну прийшла війна. Так, не в лютому 2022 року, а у лютому 2014 року. Вісім років більшість країн світу «висловлювали глибоке занепокоєння», накладали санкції та намагалася задобрити когось жертвуючи територією України та життями українців. Особисто мені це нагадує «Мюнхенську змову» у 1938 році, або пакт Молотова — Ріббентропа, а точніше його секретну частину, в якій дві держави домовились розірвати третю державу. У першому випадку світ просто нічого не робив. За результатом другого випадку 1 вересня 1939 року почалася Друга Світова війна. Не бачити аналогій?! Пояснюю. Якщо хтось досі не зрозумів, не лякаю, просто висловлюю свою думку на прикладі історичних процесів. Третя світова війна вже йде. Це війна економік та логістики, а вже потім танків і гармат. Україна Переможе! Переможе правда, переможе добро. З мого твердження постає питання: як швидко, та якою ціною? В армію мене поки що не беруть, а сидіти без діла не можу. Спочатку допомагав військовим. Потім, з середини березня цивільним: їздив до звільнених сіл у Київській області, привозив їжу, ліки. Коли зрозумів, що сам вже неспроможний покрити потреби людей, то вирішив створити Всеукраїнський благодійний фонд Денисенко Денис Україна. Витратив на це майже місяць: реєстрація, облік у податковій, рахунки в банку, сайт та інше. Не було іншого виходу. Одне діло бачити цей жах по телебаченню або в інтернеті, а інше – побачити своїми очима. Країна потребує допомоги й кожен з нас здатен цю допомогу надати.